Незрозуміле життя

Починаєш більше розуміти життя…
Дорослішаєш…
Звідкись беруться ті думки…

І тобі хочеться чогось. Так хочеться. І не знаєш що… що таке життя… що це… Ці думки. Це наші думки. Перетворюються в дії чи… просто життя. Таке непередбачуване, таке німе… Таке ЖИВЕ життя…

Часом… Часом намагаєшся опанувати себе… І навіть думаєш про це. Чи так здається… Але це неможливо…

Це неможливо…

Хтось каже: «Я знаю, що таке життя».

Але він не знає. Не розуміє. Тому-що… … … в якийсь момент воно його дивує.
Але... в ту ж мить я розумію, що багато залежить від тебе. Так, від тебе. Від твоїх дій, від твоїх думок. Про що ти зараз думаєш? Про щось хороше, позитивне. Це добре.
А може ти думаєш про щось погане, притягуєш до себе негатив. Ти притягуєш до себе негатив. Ти сама формуєш свою долю. Ти. Тільки ти. Більше ніхто… Ось так.
Ось так…

І ти питаєш: чому? Чому все має бути так… а не інакше?

Чого більше? Розуму чи емоцій в житті.

Люди всі немов зговорились. Дивляться на тебе і мовчать.
А ти йдеш по вулиці і не питаєш у них ні про що, тому-що тобі не цікаво.

Вміння відмовитись від того, що не потрібно.
А що важливо? А що потрібно?

20.11.2009, Івано-Франківськ
www.monolog.name

Дякую Дідіці за гарнезну картину